#

Історія

З історії парафії

Багато з львів’ян та гостей нашого міста, мабуть чули, або й неодноразово бували на богослужіннях у надзвичайно милій, невеличкій церковці вгорі вулиці Харківськії, яка є бічною від Личаківської. Мальовничість і якась загадковість даної місцини в тому, що, по-перше- сюди не долинає стукіт львівського трамваю, іншого транспорту і міського гомону взагалі (оскільки згадана церковця ніби «вмурована» у пишнозелену стіну Кайзервальдського Лісу); по-друге- в цьому місці пульсує  непередавана чиста аура (чи як би ми ще могли назвати ці надприродні тутешні енергії).

А причина цього зацікавлення – і самим місцем, і церковцею на цьому місці, напрочуд проста: понад пів-тисячоліття тому тут стояла друга за значимістю на Галицькому передмісті Львова православна церква Воздвиження Чесного Животворчого Хреста Господнього. І хоча архівні матеріали згадують її лише від 1539 р., однак немає сумнівів, що вона в цьому місці існувала щонайменше півтора або й два століття до того, подібно до інших церков Галицького передмістя (наприклад, церкви Богоявлення Господнього з ХІV ст.).

Згідно з архівними даними на початку XVII ст. у Хрестовоздвиженській церкві зберігався унікальний (в загальноєвропейському значенні цього слова) стародрук виготовлений у 1491 році (!) у друкарні Фіоля Швайтпольта і сучасне місцезнаходження якого невідоме. (Тут підкреслимо, що згаданий стародрук був видрукуваний приблизно на вісімдесят років раніше за, всім відомого, «Апостола» Івана Федорова (1574) і міг бути одним з найдавніших друкованих видань у середньовічному Львові). Нещодавно, вченими Львівської Політехніки І.Бокало та ін. було локалізовано відносно точне місцезнаходження вищезгаданої Хрестовоздвиженської святині, яке припадає на підвищену частину присадибних ділянок будинків по вулиці Харківській №22-24. Про зовнішній вигляд церкви Воздвиження Чесного Животворчого Хреста Господнього можемо судити з гравюри Гогенберга з рисунку Аврелія Пасаротті 1618 року, на якому схематично позначено верхівку бані цієї святині. Повніше про її зовнішній вигляд можемо скласти враження з карти 1766 року Жана Ігнасія дю Дефі, на якій представлена також і частина сьогоднішнього Кайзервальду з розташованою тут Хрестовоздвиженською церквою (Бокало, 2005).

Цікаво, що станом на кінець XVII ст. – в апогей розквіту львівського ставропігійного братства – при церкві Воздвиження Чесного Хреста Господнього вперше згадується її церковне братство. І хоча церква простояла в цій місцині до 1786 року (тоді внаслідок касаційної реформи цісаря Франца-Йосифа ІІ вона була розібрана) відомості про неї львів’яни Галицького передмістя тримали у своїй пам’яті ще довгі десятиліття потому.

Після того, як церква була розібрана у 1786 році, парафію переведено до церкви Петра і Павла при вулиці Личаківській.

Повернення святості цьому місцю вгорі вулиці Харківської на Кайзервальді було започатковане у 1990-х роках о.Володимиром Яремою ( в майбутньому – Патріарх УАПЦ Димитрій), який після урочистого Хресного ходу за участю владик і священиків торжественно освятив встановлений на цьому місці великий дерев’яний хрест. За задумом о.Володимира Яреми тут мав постати величавий православний собор. Був навіть проведений конкурс проектів і збір коштівна будівнитцтво. Однак, людська суєтливість, взаємне поборювання і амбіції взяли тоді верх і перешкодили здійсненню цього благочестивого задуму. Відтоді кільканадцять років на місці задуманого собору (макет якого певний час знаходився у сусідній Свято-Петропавлівській церкві) так самотньо і стояв великий дерев’яний хрест, закликаючи перехожого промовити молитву до Господа на цьому здавна посвяченому місці.

Справа «зрушила з місця» щойно 2008 року, коли за сприянням сьогоднішнього владики УАПЦ Макарія та наших семінаристів, поруч із згаданим дерев’ним хрестом, було споруджено і освячено невелику церковцю Холмської ікони Божої Матері, про яку ми згадували на початку ( церква Холмської ікони Божої матері освячена 2 листопада 2008 року, тоді ще Архиєпископом, а сьогодні Митрополитом Львівським Макарієм). Церковця має хрестоподібну в плані будову, звернена – згідно з афоно-візантійською традицією – вівтарем на схід, а із західної сторони має прибудований невеликий притвір. Сьогодні в церкві Холмської ікони Божої Матері однією з найцінніших пам’яток є маленька частинка мощей св.ап.Якова – брата Господнього, що оправлена у спеціально виготовлену ікону, яку владиці Макарію передали з Константинополя.

Отак з Божою допомогою, подвижнитцтвом настоятеля церкви – владики Макарія і отця Михаїла та безкорисливою допомогою все ще нечисленних парафіян, потрохи відновлюється святість цього місця, на якому століттями перед тим складали подяку Богові і заносили до Нього свої молитви багато поколінь наших попередників. (Матеріал взято із статті Миколи Бандрівського: «Винятковість місця, на котрому стоїть сьогоднішня церква по вулиці Харківській у Львові», газета «Успенська вежа», червень 2014 р.)

 

Сьогодні церква Холмської ікони Божої Матері є місцем духовного єднання усіх холмщаків міста Львова та довколишніх сіл, і хоч усі вони є парафіянами багатьох інших львівських церков, за місцем їхнього проживання, проте кожної першої неділі місяця вони поспішають сюди на вулицю Харківську 46. Саме тут у парку «Знесіння» стоїть «їхня»,або, як вони самі її шанобливо  називають «наша церква», і кожної першої неділі місяця вона повниться парафі’янами. Нажаль в інші недільні і святкові дні парафіян не так багато.

З листопада 2010 р. указом тодішнього архиєпископа (сьогодні митрополита) Львівського Макарія, священиком в церкві ікони Холмської Божої Матері призначений о.Михаїл Савка. Настоятелем церкви є Митрополит Львівський Макарій.

Престольний празник церкви Холмської ікони Божої Матері припадає 21 вересня в один день із Різдвом Пресвятої Богородиці.