#

Історія

З історії парафії

За документами Центрального державного історичного архіву церква Успення Святої Анни у с. Голоско Великому Львівського магістрату вперше згадується як православна у 1609 р., коли Іван Чернецький та Іван Гандель "дарували лан землі для руської синагоги в Голоску на вічні часи" громаді села. 1623 р. шляхетний Матвій Носовський і Цецилія Дибовицюшівна, власники Голоско, підтвердили дарчий запис доктора і райці Станіслава Дибовича на землю руській церкві у Голоску. У 1628 р. цей запис ще раз підтвердили Носовські.

Мурована церква у Голоско збудована в 1773 році, дзвіниця- в 1788 р. (нова побудована 1908 р. майстром К. Валицький). У інвентарі 1841 р. церква оцінена у 2000 злотих. У 1872 р. зафіксовані нові царські врата.

У 1911 р. з гонтового даху церкви перекрили бляхою.

З приходом радянської влади церква була закритою з 1965 р., іконостас передано у музей в Олеський замок. Старовинні ікони із храму зберігаються у державних музеях як одні з найбільших надбань українського народу.

У квітні 1989 р. за наполяганням голосківської громади та її активістів Романа Бучинського (староста із 1992 р.), Іванни Остап'юк (голова громади 1989-1992 рр.), Зеновії та Івана Шутки храм було відкрито. Оскільки у церкві знаходився склад, все було знищено. 18 квітня о. Михайлом Процюком було відслужено першу св. Літургію.

У 1990 р. за проханням громади та рішення Львівської міської ради був переданий громаді УАПЦ, яка користуєть і до сьогодні. Проте не все так було просто: громада УГКЦ розпочала судові процеси щодо повернення храму, хоч для компромісу їй був переданий храм св. Йосафата на вул. Замарстинівській. Протистояння були до 2004 року.

1994 р. було встановлено нижній ярус іконостасу, а в 1995 р. завершилися оздоблювальні роботи повністю. У 2002 р. завершено реконструкцію церкви, 2009 - зовнішній ремонт, 2012 - завершено внутрішній розпис храму.

Парохами були: 1766 р. -Петро Чайковський, 1799- Михайло Чайковський , після нього -Олексій Малоглова, 1874 р.- Йосиф Гула, 1875 р.-Євстахій Колосевич, 1882 р. - Олексій Наливайко, 1894- Володимир Борисевич, 1897- Іван Райтаровський, 1906 р. - Євгеній Андрухович, 1908 р. - Теодор Костишин, 1917 р.- Володимир Скоробогатий, 1929 р.- Михайло Жовнірчук, 1989 - о. Михайло Процюк, 1990 1991- о. Роман Петришин, 1991-17.01.2000 Петрик Василь, з 18.01.2000- Нестор Василина.